НАША ЗВИТЯГА

Дню Незалежності України присвячую.
Автор.

За роком рік повільно теліпається,
А влітку час узагалі не йде.
Та кожен серпень, як серпом по пальцях:
Двадцять четверте! Це ж знаменний день!!!

Звершили ми в цей день борню велику.
Тому минає дев’ятнадцять літ,
Як подолавши вщент кремлівську кліку,
Державності собі зірвали плід!

Підтвердять всі керівники теперішні,
Що провидіння зовсім не сліпе.
Згадаймо ж, як у дев’яносто першім
Вони боролися з ҐКЧП!

Повсюдно будували барикади.
Вогонь у душах пломенів, не тух,
І запальні промови до громади
Підтримували українцям дух.

«Ми как одін умрьом в борьбє за ето!» -
Лунала пісня, й ставши ланцюжком,
Ішли вперед Азаров і Ахметов,
Колєсніков, Лук’янов і Цушко.

Щоб перетнути шлях катам московським,
Без суперечностей і протиріч
Ще юний Шуфрич з юним Хорошковським
За Україну стали пліч о пліч.

Свій кожен крок надійно прораховуючи,
Плануючи майбутній хід подій,
Сам особисто Віктор Янукович
Свою автоколону вів у бій!

У тій борні й зродились Регіони!
В підпіллі дочекавши до пори,
Вивішував Донбас на терикони
Червоно-чорні рідні прапори!

Як відступила пріч орда московська,
Змінивши плач на переможний сміх,
Богатирьова, Герман й Богословська
Вітали славних лицарів своїх.

В своїм краю самі ми порядкуєм.
Співаєм вільних, радісних пісень
І вже удев’ятнадцяте святкуєм
Двадцять четверте серпня – славний день!

Гостей до нас з усіх усюд прибуде –
Безмежно раді ми завжди гостям.
Вони до нас махатимуть з трибуни,
А потім карамельками вгостять.

Натішившись обличчями новими,
Уже за рік ми з помпою відзначимо
Державності двадцяті роковини!
Або річницю. Доживем – побачимо!..